Ситуація в Європі наприкінці XVIII — початку XIX ст.
Епоха, яка почалась після закінчення першої буржуазної революції у Франції (1789 — 1794) й продовжувалась до останніх десятиліть XIX ст.,— епоха зламу старих феодальних відносин, росту класу буржуазії та її повної перемоги в основних країнах Західної Європи. У цей період у країнах Європи розгорнувся національно-визвольний рух, разом з тим почали загострюватись протиріччя буржуазного суспільства. Загалом Європа пережила сильне духовне потрясіння і глибоке розчарування у зв'язку з подіями Французької революції та наполеонівськими війнами. З'явились сумніви в тому, що людина в змозі змінити на краще суспільний лад мирним шляхом. Революція не привела до суспільної гармонії, вона скінчилася розгулом насильства і кривавим «якобінським терором». Не вдалося завоювати свободу та справедливість і з допомогою багнетів наполеонівських солдатів.
На початку XIX ст. ще точилась боротьба буржуазії проти феодального дворянства. Люди, виховані на творах Вольтера і Руссо, не могли не помітити, що суспільний порядок — не «царство розуму», яке провіщали письменники XVIII ст. Реальна дійсність, у якій утверджувалась егоїстична мораль власників і все купувалось та продавалось, нанесла непоправний удар по оптимізму просвітників.
Комментариев нет:
Отправить комментарий